Планктон / Mr. Plankton (10/10) | (8/10)

5 2 739

Оригінальна  назва: 플랑크톤

Жанри: комедія, романтикадрама

Країна: Південна Корея

Рік: 2024

Рейтинг MDL: 8,7/10

Кількість серій: 10

Тривалість серії: 60 хв

Переклад: субтитри Netflix, озвучення (одноголосе, позакадрове) imnotbad

Режисер: Хон Чжон Чан

Сценаристка: Чжо Йон

Канал: Netflix

Актори:  У До Хван, І Ю Мі, О Чжон Се, Кім Хе Сук, Кім Мін Сок, Кім Су Чжін, І Хе Йон, Чжо Хан Чоль, І Да Хі, Кім Сон Хва та інші

Сюжет: Чоловік, якого переслідують невдачі, і його колишня, найнещасливіша майбутня наречена, змушені разом вирушити в останню подорож у його житті.

Прем’єра 8 листопада 2024 року.

Переглянути можна в Телеграм-каналі та imnotbad.
Вибачте за незручності!
16
Планктон

Залиште відгук про ваше враження від дорами

5 коментарі
  1. Doramyeon коментує

    Сценарне жахіття.

    1. latawiec коментує

      Погоджуюсь на всі 100. На жаль.

  2. Doramyeon коментує

    Перша половина цитати на постері зазначає, що тут має бути романтична комедія, а інша її половина натякає на трагічний кінець. Історія має смішити та прив’язати до персонажів, щоб в кінці розчулити попри те, що вже був відомий фінал. Тут цього немає.

    Щодо назви. Інколи назви фільмів чи серіалів не несуть навантаження, але інколи вони вкладають в себе суть всього сюжету. “Містер Планктон” або просто “Планктон”, явно мав мати смислове навантаження. Але яке?Важко зрозуміти, яку ідею намагається донести драма. Назва серіалу вказує на те, що навіть найменші організми мають значення, але яким чином серіал намагається викласти цю думку, яку ми спостерігаємо лиш в однії сцені, де Хе Чжу уві сні говорить це своїй молодшій сестрі? Де ця наскрізна тема, яка мала слідувати на фоні пригод та комедії з якими тут не менші проблеми?

    Між головними героями не відчувається особливої хімії, і навіть незрозуміло хочеться, щоб вони були разом чи ні, просто байдуже, незрозуміло, що їх пов’язує щоб вони були разом у будь-якому випадку.

    Це не смішно і не цікаво, а іноді навіть дратує. Важко відчути якісь співчуття. Певні рішення персонажів не є необхідними. До прикладу, коли Хе Чжу залишає Че Мі перед домом матері та їде. В чому сенс? Той риве в машині, бо її кинув, а та риве, бо її не признала мати, хоча почала ревіти навіть не від того, а від того, що Хе Чжу її кинув саму, а потім в істериці почала кричати на ту жінку. Де тут співчуття? Якого ти її там кинув? А ти чому розкричалась в істериці до тієї жінки, що вона просто злякалась і втекла, бо не хотіла уваги родини і зрозуміло, що не знала, як ті відреагують, бо це все, як сніг на голову. Хе Чжу ж міг повідомити, що знайшов її мати, підготуватись, приїхати в двох з якимось подарунком спокійно поговорити або назначити зустріч, а потім вона б уже представила Че Мі своїй родині. А тут якісь качалі-каруселі не виправдані ні чим.

    Потім ми бачимо, що Че Мі говорить новоспеченим друзям, що знайшлась мати, яка її залишила в дитбудинку новонародженим немовлям. І тут комедія, яка не комедія, вони такі: “Давай я зателефоную куди треба, – кожен називає свої варіанти, – ми її провчимо, яка це мати таке робить?” Це мало викликати у мене сміх? Є різні причини по яким вона її могла залишити, вона ж не викинула її у смітник. Чому не повернулась за нею? Це уже сценаристка мала думати, а не просто кинути отаке от завершення підсюжету.

    “Планктон” не влучив у ціль по всім напрямкам. Він не зрозумілий, беземоційний, хоча багато людей, як у нас, так і закордоном пишуть, що вони і сміялись і плакали. Чесно мені він не дав ніяких емоцій. Що був цей серіал, що не було. Між персонажами немає жодної іскри, і чомусь він залишає нас дещо роздратованими своїми героями та їх мотиваціями. Головні персонажі не вміють спілкуватися, залишають одне одного, а потім плачуть, потім знову повертаються, бо це просто вимушена необхідність створювати драму, яка не працює так.

    Ще мене чомусь дратувало те, що вони додали пісню “California dreamin’, яка грала в кінці епізодів. У мене вона асоціюється з фільмом “Чунцінський експрес” 1994 року. Для мене ця пісня впізнавана саме завдяки цьому фільму і вона там має сенс навіть для сюжету. А тут вона яким боком?

    Єдиним психологічним плюсом в цій історії був персонаж О Хин, але у фіналі по ньому видно, що душевна рана ще не зовсім загоїлась. Якби показали, що він почав вести блог подорожей не сам, а з якоюсь новою подругою було би краще.

    Не бачу сенсу вам це дивитись. Я попередив. Відгуки 90% людей щодо шедевральності цього проєкту на різних кіноресурсах мені незрозумілі.

    1. latawiec коментує

      Дякую за такий докладний розбір серіалу!
      І знову підпишусь під кожним словом!

  3. Хелен Гал коментує

    цікава дорама з багатьма сенсами..
    чи можна вважати помилкою твоє народження? чи багатьох нас народили, очікуючи?
    ти прийшов сюди, то живи. живи кожен день як останній, живи і радій, живи і смійся. смійся до останньої хвилини. посміхнись смерті.
    якщо твій батька недосконалий, і ти взнав, що він не твій, і ти йдеш на пошуки справжнього батька. ти зустрічаєш чоловіків, які могли б бути твоїм батьком, ти бачиш в них спільні риси, щось таке, що відоме тільки тобі, ти відчуваєш тяжіння крові, але… вони також мають погани риси, і навіть відверті покидьки, і ти відчуваєш полегшення, коли узнаєш, що і цей не твій. і паралелі у інших героїв.
    що є сімʼя? що для тебе батько? життя? що ти хочеш побачити останнім, перед тим, як заснеш навічно..
    це цікава історія, яка не могла бути в житті. але кожен її пазл, кожен фрагмент цілком реальні. динамічний сюжет, чудові актори, головний герой харизматичен до безжалю. у нетфлікса в англійській озвучці голос Хе Чо неймовірний. і цей сміх..
    абсурдність народження, абсурдність життя, абсурдність смерті.
    не став мети, тоді ти ніколи не заблукаєш на шляху.
    просто живи. і смійся.

Залишити відгук

Вашу ел. пошту не буде опубліковано.

Дякуємо за вашу думку.