Молодий хлопець О Джун У прокинувся явно не зі співами півнів, а коли з рідних вдома уже нікого не було. З його способу життя можна одразу зрозуміти, що це типова ситуація для нього. Проігнорувавши записку матері сходити в магазин він вмощується в крісло, щоб пограти онлайн-ігри. Під час гри хтось із друзів каже, що в мережі відбувається щось далеко не стандартне і закликає увімкнути телик.

Сюжет нам не намагається розповісти причин, а відразу переходить до дії. Враховуючи те, що наші головні герої не медики, науковці, військові чи будь-хто з тих, хто буде думати над вирішенням надзвичайної ситуації, це й непотрібно. Відразу говорю, що не слід очікувати занадто багато. Тут не буде надзвичайних мега планів з порятунку всіх кого тільки можна, та подорожей по місту в пошуках дробовиків і кулеметів. Це локальна історія з мінімальним простором та мінімальною кількістю персонажів. Воно й логічно, куди можна піти побачивши таке за вікном, кожен би сидів вдома доти, доки це було б можливо.

Хлопець проходить стадії не розуміння, прийняття, невизначеності, відчаю. Весь цей час він хотів вижити, але останнє голосове повідомлення, яке він отримав убило в ньому це бажання. І тут на арену в самий потрібний момент виходить те, що мотивує людину жити. Виявляється інколи поштовхом жити є не скільки власне життя, як життя іншої людини, усвідомлення того, що ти не один, у результаті чого повертається надія та спроба продовжити рух далі.

Попри не великий хронометраж фільму я звик до головних персонажів. Напруга та тривожність входять у комплект, навіть сльозу встиг пустити.

Фільм не є революційним, але для мене він цікавий через свою приземленість в тому, що він має не великий простір дії та зосереджений на двох людях, які не знають, що робити далі. Як на мене, такі проєкти є складними та простими. Простота в кількості декорацій, які зведені до мінімуму, а складність, щоб змусити глядача спостерігати за цим.

В першій половинні картини
екшену не те щоб багато, але в другій половині фільму його буде більше. Взагалі в таких жанрах я не приділяю уваги доречності тієї чи іншої сцени, бо зайнятий хвилюючись за героїв, боячись цих бігучих зомбаків, всього, що гарчить, смердить, плюється та кусається. З цим тут проблем немає грим та графіка дуже якісні. Бюджету фільму мізерний і це круто, що демонструє, як можна створювати можливо не блокбастери, але достойні, цікаві картини за 5 грн за мірками світового кінематографа.

Центральною ідеєю є віра в те, що якими б поганими не ставали речі навколо нас, наше життя має цінність. Незалежно від того, що відбувається, через що проходимо, наше життя завжди варте того, щоб продовжувати боротися за нього, і ніколи не здаватися. Якщо біля вас є хтось поруч в схожій ситуації, то допоможіть підвестись та продовжуйте цей рух разом, але й обачливими не завадить бути.