Дехто неодмінно порівняє “Шоу 8” з “Грою в кальмара”, але правда в тому, що ця к-драма похмуріша. У той час як “Гра в кальмара” змушує учасників проходити через ігри, “Шоу 8” – ні. “Гра в кальмара” була грою на смерть, “Шоу 8” – ні, якщо тільки учасники не вирішать, що це не так.

Серіал не зловживає тривалістю чи кількістю епізодів. Він чудово використовує кожну хвилину часу.
Завдяки чудовій роботі з персонажами, яку виконують приголомшливі актори, “Шоу 8” є вражаючою меланхолійною драмою.
Чон У Хі, що грає 8, закріпила статус універсальної актриси. Я знайомий з деякими її ролями в кіно та серіалах, тож розумію наскільки широкий у неї спектр.

Драма досліджує найпотаємніші куточки душі. Вона бере зневірених людей і культивує їхні найгірші сторони, де панує страх, а вразливість перетворюється на боротьбу за виживання.

Хоча ми лише мигцем бачимо деяких персонажів, нам дають зрозуміти їхні гнітючі мотивації. Ми дізнаємося, що для них важливо. Навіть коли в серіалі з’являються невеликі акти альтруїзму та покаяння, це не звільняє жодного персонажа від скоєних ним вчинків. Кожен вчинок – це те, чого не можна повернути назад, і героям, так само як і глядачам, залишається запитати себе, чи варті гроші того.

До самого кінця “Шоу 8” відмовляється карикатурно зображати навіть найогидніших, здавалося б, персонажів. Всі вони були доведені до божевілля жорстоким, позбавленим співчуття світом, в якому жили задовго до того, як прийняли запрошення до гри. Ці спогади є останніми відчайдушними спробами персонажів, незважаючи на все, що вони пережили, згадати причину, через яку вони потрапили в це місце.

Не має значення хто створив “Шоу 8”. Спроба знайти винного ворога втрачає всю мету серіалу, яка полягає в тому, як легко люди можуть переконати себе, що вони роблять правильну річ, єдино правильну річ, маючи відповідні стимули.

Це не про екшн і навіть не про реальне насильство, яке ми бачимо, це про людей, які ламають і знищують одине з одного через те, як капіталізм і архаїчні уявлення про успіх і цінність вкоренилися в них.